На консультацію щодо втраченого зуба пацієнт майже завжди приходить із готовим набором уявлень про імплантацію — почутих від знайомих або вичитаних на форумах. Частина з них нешкідлива, частина відкладає лікування на роки, поки кістка в місці втрати поволі зменшується. Розберемо п’ять найпоширеніших тверджень.
«Організм відторгне чужорідне тіло»
Відторгнення в імунологічному сенсі — це реакція на чужі живі клітини, як після пересадки органа. У титанового імпланта клітин немає, тож імунної відповіді на нього не виникає: поверхня металу вкрита оксидною плівкою, до якої кісткова тканина проростає впритул. Цей процес називають остеоінтеграцією, і триває він кілька місяців.
Те, що пацієнти називають відторгненням, — це або відсутність зрощення в перші тижні, або запалення тканин навколо давно прижитого імпланта. Причини земні: недостатня первинна стабільність, перегрів кістки під час підготовки ложа, зарання жувальне навантаження, некерований діабет, куріння, наліт під ясною. Це керовані ризики.
«Поставив — і можна забути»
Імплант не вражається карієсом, але тканини навколо нього живі. Ясна кріпляться до імпланта інакше, ніж до власного зуба, тому бар’єр проти бактерій там слабший, а запалення просувається до кістки швидше й тихіше — часто без болю, аж поки не з’явиться рухливість конструкції.
Звідси й режим: щоденне очищення проміжків йоржиком або іригатором, професійна гігієна за призначеним графіком і огляд зі знімком раз на рік. Коронка та гвинти — механіка, яка зношується: коронку іноді доводиться переробляти, гвинт — підтягувати чи міняти.
«Після шістдесяти імпланти вже не ставлять»
Вік сам собою не є протипоказанням: кістка дорослої людини перебудовується все життя, а здатність до загоєння знижується поступово, а не обривається на певній даті. Питання формулюється інакше — не «скільки років», а «який стан здоров’я і які ліки приймає людина».
Значення мають компенсований чи ні цукровий діабет, стан судин, променева терапія в ділянці щелеп у минулому, препарати, що впливають на кістковий обмін, і здатність самостійно доглядати за ротовою порожниною. У старшому віці імплантація нерідко доречніша за знімний протез, бо втримує кістку від розсмоктування.
«Імплант дзвенить у рамці металошукача»
Рамка реагує на зміну електромагнітного поля, яку створює маса металу. Кількох грамів немагнітного титану для цього замало, тож стоматологічні імпланти рамку не вмикають і довідка від лікаря для перельоту не потрібна.
Інша річ — обстеження. Для магнітно-резонансної томографії імпланти зазвичай не перешкода, але про них варто попередити лікаря: метал дає спотворення на знімках голови й шиї.
«Є кістка — отже, поставлять будь-кому»
Об’єм і щільність кістки — лише один пункт зі списку. Лікар оцінює також стан ясен і наявність пародонтиту, гігієнічні звички, прикус та ознаки бруксизму, розташування нижньощелепного нерва й дна гайморової пазухи.
Тому буває, що кістки достатньо, а імплантацію відкладають: спершу лікують запалення ясен, санують решту зубів, домовляються про відмову від куріння на час загоєння або виготовляють захисну капу при нічному стисканні щелеп.
Про що варто говорити на консультації
Корисніше за марку системи обговорити план: чи робили комп’ютерну томографію, скільки етапів передбачено, коли буде тимчасова коронка. Послідовність етапів та перелік обстежень зазвичай описують на сторінках послуг — так робить, зокрема, стоматологія Solovei — і це зручний орієнтир, щоб звірити почуте на прийомі.
Чому лікування рідко буває швидким
Між установленням імпланта та повноцінним жуванням проходить час, потрібний кістці на зрощення, і скоротити його бажанням не вдається. Якщо зуб втрачено давно й кістки бракує, додається її нарощування — ще кілька місяців.
Міфи живучі тому, що описують імплантацію або як магію, або як лотерею. Насправді це планована процедура з передбачуваними ризиками, більшість яких залежить від діагностики до операції та догляду після неї.
