Коли жувальний зуб зруйнований настільки, що від нього залишилися самі стінки, звичайна пломба вже не завжди дає раду: вона сколюється по краю або з часом розхитує тонку стінку зсередини. У таких випадках стоматологи пропонують мікропротезування — вкладки й накладки.
Що таке вкладка й чим від неї відрізняється накладка
Вкладка — це мікропротез, який заповнює порожнину всередині зуба, у межах його горбків. Накладка перекриває ще й жувальну поверхню: вона лягає зверху на один або кілька горбків і бере навантаження на себе.
Простими словами, вкладка — це «пробка», що займає місце всередині зуба, а накладка — «шапочка», яка накриває його верхівку, але не спускається до ясен. Обидві конструкції виготовляють поза ротовою порожниною й фіксують на спеціальний цемент.
Чим це відрізняється від звичайної пломби
Пломбу лікар формує просто в роті: вносить матеріал шарами й засвічує лампою. На невеликому дефекті це доречно, але на великій площі складніше відтворити анатомію горбків і щільний контакт із сусіднім зубом, а сам матеріал під час затвердіння дає усадку.
Вкладку чи накладку моделюють поза ротом — на гіпсовій моделі або в цифровому вигляді. Технік бачить зуб з усіх боків, тож край реставрації та форма жувальної поверхні виходять передбачуванішими.
Накладка чи коронка: у чому різниця
Коронка охоплює зуб з усіх боків, тому під неї обточують усі стінки, зокрема й ті, що вціліли. Накладка заміщає лише втрачене, а власні тканини лишаються на місці.
Саме тому накладку вважають щаднішим варіантом. Але підходить вона не завжди: якщо стінки тонкі й ненадійні або зуб депульпований і суттєво ослаблений, лікар може порадити коронку — вона краще утримує зуб від розколу.
Коли лікар пропонує саме таке рішення
Типова ситуація — велика стара пломба, яку треба замінити, і після видалення уражених тканин порожнина виходить широкою. Інші приводи — скол горбка або тріщина емалі поруч зі старою реставрацією. Вибір залежить від того, скільки живих тканин лишилося і як зуб змикається з протилежним, тож заочно його не зробити.
З якого матеріалу їх виготовляють
Найчастіше використовують склокераміку або оксид цирконію. Кераміка добре передає прозорість емалі й практично не змінює колір із часом; цирконій міцніший, і його обирають там, де жувальне навантаження велике.
Кераміка не вбирає барвники з кави чи вина так, як композит, і не темніє на межі із зубом. Водночас вона чутлива до точкових ударів, тому звичка гризти горіхи чи лід тут небезпечна.
Як проходить виготовлення
Спершу лікар прибирає уражені тканини й формує порожнину так, щоб готову конструкцію можна було ввести без перешкод: із рівним доступним краєм. Далі знімають відбиток або сканують зуб внутрішньоротовим сканером.
За цими даними в лабораторії моделюють майбутню роботу, фрезерують або пресують її з обраного матеріалу, підбирають відтінок і глазурують. На час виготовлення зуб закривають тимчасовою пломбою.
Скільки візитів це займає
Класична схема — два візити: на першому препарують зуб і знімають відбиток, на другому приміряють і фіксують готову конструкцію. Між ними минає стільки днів, скільки потрібно лабораторії. Якщо в клініці є власне фрезерувальне обладнання, роботу іноді завершують за один прийом.
Показання та етапи, за якими роблять керамічні накладки на зуби, описує на своєму сайті львівська клініка BIOCLINIC.
Що впливає на термін служби
Найбільше важать якість фіксації та гігієна: край цементу не має лишатися відкритим, а наліт у міжзубному проміжку — постійним, тож нитка чи йоржик тут не менш важливі, ніж щітка. Другий чинник — навантаження: при нічному скреготінні зубами лікар зазвичай радить захисну капу.
Вкладка й накладка — не «дорога заміна пломбі», а інший інструмент для іншої ситуації. Коли дефект невеликий, розумним вибором лишається пломба; коли від зуба вціліло небагато, лабораторна конструкція дає змогу зберегти власні тканини. Що підійде саме вам, покаже огляд і знімок.
